Про мене

Доповнення, травень 2019
Спілкуючись з близькими людьми, я зі здивуванням відкрив, що багато з них, представників сучасного, прогресивного покоління відвідує або відвідували психотерапевта. Це для мене було неочікувано в тому плані, що потрібно володіти певного рівня сміливістю, щоб визнати, що є проблема і ти не можеш її самотужки подолати. Я досі не відчуваю себе готовим до такого, хоча розумію що проблеми є і в мене. Я міг би довіритись тільки людині, яка інтелектуально на декілька рівнів вища за мене, авторитет якої я визнаю безапеляційно, можливо хтось із загальновизнаних і відомих людей: Літвак, Лабковскій. Але об'єктивно у мене нема коштів на такого рівня консультації.

Я прочитав, що записувати свої думки дуже допомагає з ними розібратись. Навести контакти своєї підсвідомості і свідомості. Усвідомити свої бажання, стремління. Те що живе в підсвідомості, але ще не усвідомлено тобою. Прості роздуми не дають такого результату. А от записувати їх - так. Тож блог для мене став наче аутопсихотерапією. Багато записів є прихованими. Але такий формат дозволяє мені їх справді доводити до кінця. І розбиратись з питаннями до кінця. А в кінці життя, можливо, я відкрию всі записи. Просто так.

Початок

Сподіваюсь, що мою біографію коли-небуть можна буде прочитати на Вікіпедії, а поки що вона є на англійській сторінці. Тут я розповім, чому існує мій блог.

Більшу частину свого свідомого життя я прожив сам. Буквально сам. Старші класи в кімнаті на другому поверсі. Університет - однокімнатна квартира на Лисенка. 4 роки після університету - знову власна кімната. Далі Китай... Це самотність помножена у двічі. Тепер я знову у власній кімнаті. Ніхто не віднімав мою психічну енергію, увагу, час... крім тата, який досі інколи свариться зі мною. Його непокоїть, що я веду відлюдькуватий спосіб життя: ніде не буваю1, нікого не зустріну, кар'єру не збудую (і, чорт забирай, якщо власне "Я" — це те, що заважає мені найбільше, то мій тато відразу йде на другому місці)

Я не аутист, не інтроверт, а скоріше всього — задрот1.

За цей час мій мозок синтезував якісь ідеї, мрії і цілі. І моє марнославство вимагає, щоб вони були публічними.

Я розумію, іншим мої думки до лампочки. Але це доки я — ніхто. На шляху до вершини соціальної піраміди дуже напружена конкуренція, і, можливо, потім часу на бложжики не стане. А зараз, поки я біля підніжжя, це мій подарунок майбутнім поколінням. Мій досвід. Як потрібно робити, якщо мої цілі збудуться. І якими були мої помилки, якщо в мене нічого не вийде. Звісно скрізь переможцем не станеш, але й не програєш теж. Тому в будь якому випадку користь від моїх дописів є.

До того ж я чув, що всі (ну може не всі, а більшість... ну окей не більшість, а дехто) з великих людей вели щоденник. Тож буду хоч чимось схожий на "великих", якщо не досягненнями, то хоча б наявністю бложжика.

Ще деякі плюси конкретно для мене, від того, що я веду блог.

  • Записи буде до чортиків кумедно перечитувати через 10 років. Я в цьому переконався, коли на днях переглядав відео за 2010 рік. Так багато спогадів; що було, на що надіявся і що є. Це дає відчуття, що твоє життя не пролетіло марно і безслідно. Дуже приємно, насправді, мати подібні спогади.
  • В мене часто запитують, чому ти не знімаєш відео блог. Я пробував і побачив, що навіть 30 секунд не можу говорити, щоб не записати прикольний текст на перед. Восітину найкращий експромт - це підготовлеий. Тому це буде чорновиком для тої інформації, яку я буду публікувати на сайті soundpeaks.net - сайті для початківців у продакшені електронної музики.
  • Я думаю книги помруть. Вони не зручні, займають багато місця, там важко щось шукати, повертатись до старого, повертатись в потрібну точку, коли щось пригадав і хочеш перечитати. Сайт - це набагато зручніше явище для розповсюдження інформації. Він стане сучасною книгою про моє життя. Структурований і зручний для навігації. Книжка, яку можна доповнювати і розширювати, коментувати і долучити до її створення сторонніх. Тут я планую писати капітальні статті, наприклад, про студію своєї мрії. Чи будинок своєї мрії. А потім буду повертатись і діяти за тим планом, який тут розписував. Я вже давно маю подібні заготовки, а тепер зроблю їх публічними.

Отже, Я, як продукт інтернету, людина - яка виросла і становилась разом з ним, вважаю своїм обов'язком мати свій власний веб-простір. Незалежний від соцмереж (Facebook — гори в пеклі ).

Про розділи, які тут існують дивіться в каталозі сторінок та блозі. Кожна категорія блогку має навігацію "вперед" та "назад".



Якщо послідовно клікати на ці стрілочки, то ви будете потрапляти на статті однакової тематики в хронологічному порядку. Тож нічого не пропустите. Щасти

20 січня 2019

Creative Commons License